Счастливому семьдесят лет - мало.
Несчастному, может, наоборот…
Первый скажет: - спасибо, мама.
Другой: - лучше б меня в аборт.
Но, появившись , на свете этом,
Хоть раз, у тёщи поев блины,
Оптимист становится и поэтом
И просит у жизни большой длины.
***
«У самовара: я и моя Маша.»
Счастье солнышко видеть в окна,
Когда разгоняется месяц март,
В каждой лужице ярким оком
Он вызывает апрель на старт
И вот, что однажды тогда свершилось…
Творец «Еву» мою слепил,
Судьбой к Магадану её пришило,
Где я встретил и… полюбил.
Десятки лет наполнялась чаша…
Чтоб не разбилась и я берёг.
У самовара, однажды, Маша
Сказала, - мы выполнили оброк.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
